Завдання для своїх

Цей матеріал не був зарані продуманий до деталей, зважений і побудований у руслі логіки та інтелектуалізму. Хоча побічно стаття стосується саме інтелектуального боку сьогодення в Україні. Тема зародилася у голові випадково вночі у експресі на трасі Київ-Бориспіль.

Поговорити сьогодні хочеться про українську кіноіндустрію у всіх її виявах: від любительських короткометражок до професійних повнометражних фільмів, інколи навіть на кілька серій.

Скажіть відверто, як часто ви чуєте, що український кінематограф створює неякісний продукт або взагалі його не створює? Особисто я чула, та й чую подібні думки доволі часто. Замислюватися про заглиблення в індустрію українського кіно я почала декілька місяців тому. Історія особиста і не має ніякого стосунку до мистецтва взагалі, проте саме з того часу шматок моєї свідомості ( і підсвідомості теж, між нами кажучи) кардинально змінився.

У житті яскраво, хоча й випадково зустрілася мені людина, яка з абсолютною впевненістю та розумінням деталей говорила (і говорить, не подумайте, що хтось вмер) про мистецтво, життя, політику, економіку, подорожі, людей. Поруч з ним (відкрию Вам ширму цієї таємниці) у мене виникає відчуття недорозвиненої амфібії, яка не здатна зв`язати у речення трьох слів. Відверто, я поняття не маю, яку тему він не зможе розгорнути на три трактати. Ми багато говорили на різні теми: предметно і не дуже, серйозно і з сарказмом, відверто і приховуючи щось. От саме з цієї подекуди безпредметно-націленої балаканини у моїй голові почався розвиток цікавості до чогось більшого, ніж звичні дівочі платтячка/кохання на все життя/комедії (якщо коротко про головне). І як не дивно мене зацікавило українське кіно. Звісно, переглядати сотні стрічок не входить у мої плани на найближчий місяць: я розтягну насолоду на більш тривалий термін. У мої плани тоді ввійшло відзняти фільм-ролик про Черкаський театр. "Дедлайн" цього ролика закінчувався за два дні. У мене не було камери, ніяких коментарів, думок, документів про історію. То був вечір середи. І я почала знімати на IPad уривки до відео, відповідно до "концепції" у моїй голові. Всі зорі склалися у ряд: за вечір у мене були фонові відео для фільму, уривки із вистави театру, коментарі, думки, люди. Хоча згодом виявилося, що монтувати мені доведеться не у людському Adobe Premier, а в Кіностудії Віндовс. Фільм був готовий приблизно о 5 ранку. І єдине, чого бракувало - архівних документів і фото інтер`єру самого театру, який влітку 2015 вигорів вщент. Але саме тоді вперше о 5 ранку, в четвер, я загуглила "українські фільми 21 століття". І знаєте: там різні студії, режисери, роки, картини. І там надзвичайно цікаві картини. Навіть зараз я пишу цю статтю, а в сусідній вкладці браузера на мене очікує український фільм "Смертельно живий". Бо він гідний того, щоб його переглянути.

А от зовсім на носі, 25 лютого, прем’єра нової української картини "Політ золотої мушки": фільм-притча про дівчину і її чудну історію.

Хочеться зібрати всі ці шалено українські картини в єдиному просторі, в єдиному місці, і заважає лише те, що багато проектів наразі закрито, а безлічі картин ще немає в просторі Інтернету. А ті, що наявні, далеко не рекордсмени за кількістю переглядів. Так, Голлівудське кіно мабуть завжди триматиме першість на українських телеекранах, проте я особисто впевнена, що нашому кіно перед Голлівудським бракує лише єдиної деталі: підтримки українського народу. Коли зросте інтерес до українського, і кіно як такого, зросте і якість життя українців. Мріється, що картини українського виробництва будуть звучати голосно і постійно на весь світ, а не лише у випадках подібних до фільму "Плем'я" (у травні 2014 року новина про тріумф української стрічки на кінофестивалі у Каннах прогриміла навіть у найвпливовіших виданнях світу).

Звісно, наше кіно займає свою конкретну нішу сьогодення, проте, я переконана, цю нішу варто постійно розвивати і оновлювати. І лише від українців залежать розміри та якість українського кіно. Дивіться!

P.S. Згадайте заповнені зали кінотеатрів під час прем`єри фільму Любомира Левицького "Тіні незабутих предків"...

Козловська. ♥