Як жінки стають сильними? Як із ніжних "котиків" і "зайчиків" вони перетворюються на "стерв" та "повій"? І кожен чоловічий мозок, вимкнувши здоровий глузд і увімкнувши "автопілот", скаже "зажралааась". Та що ви?! "Зажрась"?!

Я думаю, наступний текст чоловікам буде нецікавим. Можете сміливо йти "у пошуках борщу" на кухню...

Навіть найзапекліша феміністка на пекельному одрі не зізнається, що колись, дуже давно, саме чоловіче створіння обрізало її жіночі крила. На пекельному одрі... Особисто ж вона ніколи цього не визнає; не визнає, що була черговою жертвою якоїсь скотини...

Це не гордощі, не "корона" чи соціальний стан. Боже збав! У тому й сила жінки, що вона сильна не "від чогось", а "у супереч чомусь".

Звісно, вішати усіх собак на чоловічі плечі - повне безглуздя. Зустрічаються дурні жінки (і у Вашій голові вже намалювався образ якоїсь дурепи, і, може, то навіть я), які самі себе чи то карбують, чи то загартовують. Кожен іменує це на власний розсуд. Я називаю це "діагноз недокоханої жінки". 

Повернемося до наших баранів. Коли своя жінка стає надто сильною, то "нафіга мені така ноша?"... План на майбутнє усім зрозумілий, як Отче Наш. І "Він" ("нєкто", не будемо прив'язувати йому єдине ім'я, "Він" - багатоіменний) починає пошуки слабкої жінки: нового "котика", "зайчика", "сонечка", "рибки" чи іншої "сучасноіменної багіні". Та чи здогадується "Він" (сподіваюся, чоловіки до цього рядка "не дожили"), що всі жінки сильні?! Це щось подібне до ДНК, яке вкладається у клітини кожної із нас. Боже, та як же слабка істота може народжувати? Я не народжувала поки що... Але досить і мільйонів історій про 10-годинні пологи і т.д. Та який чоловік погодився б на це добровільно?! Ніякий. А нас, "вот пачєму-то", навіть не питають.

Чому жінка сильна? А кому ж, як не їй?! Далі філософський трактат продовжувати марно...

А що ж чоловік? 

Дійсно вірю, що чоловіки цього вже не прочитають.

А чоловіки все ж класні. Як би банально це не було. Ну через кого, чи у супереч кому тоді б ставати нам сильними? Кого кохати? Кого цінувати? Із ким жити? На кого лаятися за розлиту із турки каву? За розкидані шкарпетки? За розбиті тарілки?

Кого кохати? Цілувати? Обіймати? Жаліти? Лікувати? Ніжити? Кому готувати той самий борщ? Тортики? Салатики? І прокляту каву? 

І що б ми без них робили, такі мега сильні жінки?

Та скільки не говорити про жіночу силу, фемінізм чи навіть лесбійство, варто "чєрконуть":

"Навіть найсильніша жінка хоче бути не просто слабкою, а найслабкішою. Скільки б вона не кричала, вона хоче, щоб її обіймали. Скільки б не "йшла проти системи", чоловікам варто рушити систему. Кричить - обійми. Кіпішує - обійми. В будь-якому випадку, обійми її. Вона того варта!". Врешті решт, приходить, чорт забери, той, хто закриє їй рота поцілунком і, повірте, від тієї її сили і сліду не лишиться.

От такі ми, сильні жінки...

Козловська Т.