Никакой воды: варим брокколи правильно

Если вы привыкли варить брокколи (а именно этим все мы частенько грешим), то пора напрочь забыть об этом деле. Только приготовленная на пару, капуста станет по-настоящему полезной для организма.

https://www.instagram.com/t_kozlovskaya/

Чайная церемония

Давно не говорили о чайочке. Какой ваш любимый?

Во время последнего проведенного мной опроса людей насчёт кофе, оказалось, что очень многие вместо чашечки латте или капучино предпочитают чашечку вкусного чая. И, скорее всего, я тоже отношусь к чаеманам. Хотя, конечно, любовь к кофе у меня куда больше. Не повод ли поговорить о чае?!

Дело не в шляпе - просто я так вижу

Здравствуйте, любимые! Сегодня будет пост-признание в одном нехитром деле, касающемся кофе и всего-всего с кофейным запахом. 

О моей страсти к кофе не знает, пожалуй, только моя бабушка, которая в принципе не знает, что такое кофе. Хотя, нет, она тоже знает: однажды бабушка "застукала" меня за приготовлением кофе в гейзере. Долго, помню, она рассматривала нехитрый механизм железного чайничка, разбирая его по деталькам. Долго тогда пришлось ей объяснять, что это и зачем. Как-то она даже пыталась сварить в гейзере чай. И, к слову, ей это удалось: безупречный листовой чай без единого лепесточка или веточки на "выходе".

Но суть в другом: суть в моей любви к качественному кофе, и только месяц назад мне объяснили, что это любовь к 100% арабике. Почему арабике, а не робусте? Об этом я расскажу в одном из следующих постов, а именно о разнице между этими двумя видами зёрен - робусты и арабики.

Сейчас же я расскажу вот о чем. В свете моих последних постов в Insta и здесь родилась у некоторых людей мысль, что "Татьяна перешла на сторону маркетинга и рекламы", начав пиарить во всех видах кафешки и кофейни (да, в этом существенная разница). Может оно и так, зачем спорить?! Пусть это выглядит для вас так, как вы хотите это видеть. Я же скажу единственное: если мне нравится определенное заведение, я обязательно об этом сообщаю.

Коли руки доходять до камери

Іноді я трохи балуюся фотокамерою. Переважно такі випадки нечасті: буденна загруженість дозволяє лише мріяти про вільні три години часу для хорошої зйомки. Остання, скажімо так, фотосесія, відзнята мною, була присвячена презентації книги моєї подруги Оксани Расулової "Кілометри на продаж".

Зізнаюся відразу, що для підготовки у мене була доба (бо саме за добу було вирішено взагалі фотографувати), до того ж прийшла я на захід із температурою 37. А вже там, на місці, завдання "полегшилося": інтимна атмосфера при свічкам із відсутністю спалаху. Та-даам!

Дарую і вам частинку тієї атмосфери.

Камера: Canon 600D.

Обробка: Adobe Photoshop СС 2015

Такий самий кролик, як у Льюїса Керрола

Є речі, від яких я відверто кайфую: скелясті гори, джаз, красивий одяг і кава. Хоча від останнього кайфує ще принаймні півпланети. І це не просто так. Звісно, у повсякденні більшість все ж грішить, заварюючи маленький пакетик "псевдокави" Jacobs, Nescafe чи Mccoffee. Я теж так інода роблю, найчастіше вранці, коли розумію, що через кілька годин без кави віддам Богові душу, а на приготування у турці часу точно не вистачить. Проте є люди, які, я переконана, так точно не роблять. Для них пакетована та розчинна, і навіть заварна з маркетів, кава - не гріх, а злочин. І я їх прекрасно розумію. Такі люди або п`ють каву лише у кав`ярнях, або завжди готують її правильно вдома, або і те, і те, ще й відкриваючи власний заклад із казвовою назвою "Белый Кролик".

Mifida fashion day. Cherkassy

Прежде всего, хочу извиниться за свою мега-пунктуальность (после мероприятия прошла неделя, а я только добралась до создания этого материала).

В целом, стоит отметить: безусловно, это круто, что в таком невзрачном городе как Черкассы все же появилось нечто большее, чем «дни моды» на Манхетене, Reflection и «югах».

Речь идёт о первом в городе Mifida fashion day.

Справи університетські

Іноді в університеті доводиться виконувати найнеординарніші (з того погляду, що п`ятниця і ти спав три години) завдання, про які, звісно, зарані ніхто не повідомляє. Ні тобі ідей, ні часу на глобальні роздуми, ні потрібних засобів реалізації цього задання - іди й дій. Особливо болісно я сприймаю такі моменти. коли йдеться про фото.

Зазвичай викладачі у таких випадках кажуть: "У вас є супер-класні смартфони, на них є чьоткі камери. Go!". Моя душа не витримує таких тортур. Хоча розуміє, що переважно саме на смартфони ми робимо переважну кількість своїх фото, я не вийняток. А враховуючи різну сучасно-вигадену дурню (монопади, селфі, фотки манікюрчика у салоні), можна впевнено заявити, що ера сматрфона процвітає у всій своїй величності. Принаймні я не знаю людини, яка складає губи "уточкою" або "клювіком", тримаючи Canon і косячи оком в об`єктив.

Так от: п`ятниця, друга пара, доїдаю глазурований сирочок. І тут тобі на! Зробити декілька фото, у різному вигляді, кольорі, ракурсі. Розумієте, коли живеш у маленькому місті, за вікном сірий день, і ти терпіти не можеш таку атмосферу, геніальності майбутнім фото точно бракуватиме. Врешті-решт, я згадую про свій профіль в Insta, який і рятує мене.

А фото треба було зробити такі: